НЕЙРОФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ФОРМИРОВАНИЯ ЭКЗОГЕННООРГАНИЧЕСКИХ ЦЕРЕБРАЛЬНЫХ НАРУШЕНИЙ ПОСЛЕ ВОЗДЕЙСТВИЯ ИОНИЗИРУЮЩИХ ИЗЛУЧЕНИЙ
Аннотация
З метою вивчення нейрофізіологічних порушень, що є підставою психопатології після впливу іонізувальних випромінювань, проведено проспективне (1990–2001 рр.) дослідження з наявністю паралельних груп. Обстежені пацієнти, які перенесли гостру променеву хворобу, n=119; ліквідатори 1986–1987 рр., n=413; ветерани війни в Афганістані з наслідками закритої черепномозкової травми і PTSD, n=105; ветерани війни в Афганістані з наслідками PTSD, n=64; пацієнти з дисциркуляторною енцефалопатією, n=74 і практично здорові особи, n=132 з використанням клінічних, патопсихологічних і психометричних, нейрофізіологічних і статистичних методів. Динаміка психічних розладів в опромінених осіб характеризується зменшенням соматоформних розладів та збільшенням розладів органічного регістру (у тому числі депресивних) і шизофренічного спектру с домінуванням негативної психопатологічної симптоматики. Показано, що синдром хронічної втоми у ліквідаторів слід розглядати переважно як етап формування інших нейропсихіатричних розладів. Установлено, що нейрофізіологічною основою психопатології через 5–10 років після опромінення є гіперактивація кортико-лімбічної системи, переважно в лівій, домінуючій, півкулі, а через 10–15 років — відображують органічне ураження головного мозку з метаболічними порушеннями нейронів кори головного мозку і пригніченням кортиколімбічної системи, переважно в лівій, домінуючій, півкулі.
