НЕОТЛОЖНЫЕ СОСТОЯНИЯ ПСИХОСОМАТИЧЕСКИХ НАРУШЕНИЙ КАК СПОСОБ РЕАГИРОВАНИЯ ЛИЧНОСТИ

Аннотация

Дослідження присвячене вивченню закономірностей виникнення, реалізації та взаємодії соматичних і психічних складових невідкладних станів, їх місця і значення в патогенезі психосоматичної патології серцево-судинної системи. Дані отримані при наданні невідкладної допомоги хворим вегето-судинною дистонією, ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою, нападами порушення ритму і частоти серцевих скорочень. Використовували клініко-патологічний аналіз зі структуруванням симптомів у часі; експериментально-психологічні й інструментальні методи дослідження. Встановлено, що клінічна картина невідкладних станів представлена двома синдромами - психовегетативної дисфункції власне патологічного процесу і психовегетативний синдром стресорної реакції на гостру психовегетативну дисфункцію. В залежності від типу синдрому власне психовегетативної дисфункції виділені типи клінічного плину невідкладних станів – психосоматичний з первинними і переважаючими симптомами психоемоційних порушень і соматопсихічний - з первинними і переважаючими соматичними, вегетовісцеральними і сенсорновегетативними симптомами. Преморбідні особливості, фрустріруючі ситуації і провокуючі психовегетативну дисфункцію, фактори призводять до виникнення невідкладних станів. Стресорна реакція є чинником фіксуючим ці ланки в єдину структуру патогенетичних механізмів захворювання. Надалі вона забезпечує перетворення її в універсальний патологічний спосіб психосоматичного реагування. В залежності від подальшого поводження особистості, спосіб реагування може еволюціонувати від вегето-судинної дистонії до приступів стенокардії з подальшою соматизацією процесу